«Мені захотілося чогось фундаментального». Історія Андрія, який прийшов у KSE ProfTech вчитися працювати з металом

Андрію 55. За його плечима — програмування, бізнес, юридична практика, державна служба, життя за кордоном і повернення в Україну під час війни. Сьогодні він навчається в KSE ProfTech на курсі оператора верстатів з ЧПК.

Історію надано KSE ProfTech

Свій вибір просто: після дуже різного професійного досвіду йому захотілося повернутися до чогось справжнього, точного і фундаментального.

Інтерес до технологій з’явився ще в дитинстві. Батьки Андрія працювали на великому технічному підприємстві у Хмельницькому, тож техніка й виробництво були для нього частиною щоденного життя. У 14 років він зібрав свій перший комп’ютер, а в старших класах навчався токарної справи в навчально-виробничому комбінаті й після практики отримав четвертий розряд.

Тоді це не стало його головним шляхом. Після армії життя різко змінилося, і, як багато хто у 1990-х, Андрій шукав передусім можливість працювати й рухатися вперед. Його кар’єра охопила різні сфери — від підприємництва й юридичної практики до державної служби та автоматизації процесів.

Та з роками дедалі важливішим ставало просте запитання: що є по-справжньому реальним результатом праці?

«Можна змінювати професії, країни, обставини — але в якийсь момент ти приходиш до простого: хочеться робити щось реальне».

Одним із переломних моментів стала серйозна автомобільна аварія. Після неї Андрій півтора року заново вчився ходити. Цей досвід змінив його погляд на життя: важливішими стали близькі люди, підтримка і справа, яка дає внутрішню опору.

Повномасштабна війна знову змінила все. У перші дні Андрій повернувся в Україну, евакуював батьків із Бучі, допомагав після деокупації, а згодом через стан здоров’я виїхав до Німеччини. Повернувшись, поставив собі питання: що далі?

Так він побачив KSE ProfTech. Обираючи між електронікою і верстатними технологіями, зупинився на металі.

«Захотілося чогось фундаментального. Я б назвав цей вибір більш естетичним, ніж логічним. Просто цей блиск металу, ці ідеальні поверхні і розуміння того, що це річ, яка може пережити десятиліття», — каже він.

Для Андрія металообробка — це не просто професія, а основа будь-якої технології. Якою б не була ідея, вона має бути втілена фізично.

«Що б не придумав учений — поки працівник не зробить це з металу, воно не працює. Придумувати можуть усі. А от реалізовувати, ще й реалізовувати в металі — це вже зовсім інший рівень», — говорить він.

Про KSE ProfTech він дізнався з оголошення, але вирішальним стало перше спілкування з командою. Його переконали організація навчання, якість підготовки і ставлення до людей. Каже, що тут не відчув формальності: і теорія, і практика були корисними.

Сьогодні він розглядає роботу у сфері високоточної обробки металу, з урахуванням власних можливостей і умов. Для нього це усвідомлений вибір — залишатися активним і займатися справою, яка має сенс.

«Це під силу абсолютно всім. Щоб працювати токарем чи фрезерувальником на верстатах з ЧПК, не треба бути програмістом. Треба просто любити метал і розуміти, як його обробляти».